ЗДО́БРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗДО́БРИ́ТИ, здо́брю́, здо́бри́ш, док., перех.

1. Додавати в їжу, питво і т. ін. що-небудь для смаку, для поліпшення якості. Всі грубі корми подрібнюють і здобрюють концентратами (Колг. Укр., 4, 1957, 7); Деякі сорти [сухариків] здобрюють ізюмом і мигдалем (Укр. страви, 1957, 335).

2. розм., рідко. Те саме, що угно́ювати. Котрий японець багатіший, так той і оселедцями свою землю здобрює (А.-Дав., Крила.., 1959, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 542.