Здоби́чний, а, е.

1) Доставшійся въ добычу. Ви здобичні гроші пропиваєте. К. ЦН. 220.

2) Хищническій. Скликать мусите ви все козацтво, нехай воно здобичню путь покине. К. МБ. II. 125.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 145.