ЗДИХА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. здиха́ти¹.

ЗДИХА́ННЯ², я, с., діал. Дія за знач. здиха́ти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 537.

Здиха́ння, ня, с.

1) Воздыханіе, вздохъ. Ой не кажи, орле, що я тут бідую: але скажи, орле, що я тут працюю: моє працювання — тяженьке здихання, мої любі роскошоньки — дрібненькі сльозоньки. Чуб. V. 325.

2) Издыханіе. Ум. Здиха́ннячко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 144.