ЗДИВО́ВАННЯ, я, с. Те саме, що здивува́ння. Сусанна унесла лампу і присунула страву. Чоловік не дивився на неї, ще скований здивованням і жахом (Коцюб., II, 1955, 368).

◊ На [преве́лике (вели́ке)] здиво́вання — те саме, що На [превели́ке (вели́ке)] здивува́ння (див. здивува́ння). На моє здивовання, козак Корсун сидів у холодку й чекав (Ю. Янов., V, 1959, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 536.