ЗДЕ́РЖАНО, розм. Присл. до зде́ржаний 2. Тут зітхнули старі й почали нарікати. Він здержано, покірно, з похиленою на груди головою, з сумом, а вона — балакливо (Коб., І, 1956, 543); [Теофіл (до Парвуса):] Слухай, поводься здержано, в речах будь мірний (Л. Укр., II, 1951, 503).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 534.