ЗДЕРЕВ’ЯНІ́ЛО. Присл. до здерев’яні́лий 2. Сидів [Уповайченков] здерев’яніло над казанком з юшкою і не знав, що йому робити (Перв., Дикий мед, 1963, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 533.