ЗДВО́ЄНИЙ, а, с.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до здво́їти.

2. у знач. прикм. Який складається з двох однакових предметів, подвійний. Для одержання здвоєних валків на скошуванні гороху можна також використовувати дві косарки з різними валкоутворювачами в агрегаті з одним трактором (Рад. Укр., 2.11 1962, 3); Для реверсивних двигунів застосовуються перемикачі, які являють собою здвоєний рубильник (Довідник сіль. будівельника, 1956, 238); // Перешикований у два ряди. Здвоєні колони.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 533.