ЗДВИГ, у, ч., діал. Скупчення; натовп. На другий день рано знов здвиг народу стояв коло Яцевої хати (Фр., II, 1950, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 532.

Здвиг, гу, м.

1) Стеченіе, скопленіе. В Почаєві на Зелені свята — такий здвиг! Могил. у.

2) Праздникъ Воздвиженія Креста Господня, 14 сентября. МУЕ. III. 48.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 143.