ЗДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка, рідко. Дати, подарувати що-небудь, обдарувати чимось. Вселилася вона у їх в такім убожестві, що й не сказати; черниці, які милостиві, здарували їй щомога (Вовчок, І, 1955, 233); Настав час розпрощатися з незвичайними чудовими іграшками, якими здарувала його доля (Довж., І, 1958, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 531.

Здарува́ти, ру́ю, єш, гл. Подарить, надавать подарковъ. Здарували йому на весіллі чотирі карбованці. Черк. у. Чорниці, які милостиві, здарували їй що мога. МВ. ІІ. 164.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 143.