ЗДА́ЛИЙ, а, е, діал.
1. Здатний, спроможний що-небудь робити. Попові ж панські посіпаки Веліли тягати гілляки На купу з парубками враз. «Бог з вами! — люди закричали.— Хіба ж старий до того здалий? Хіба нема сумління в вас?» (Фр., X., 1954, 320).
2. Придатний для чого-небудь, на щось. Може, праця наша на нінащо не здала? (Фр., І, 1955, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 531.