ЗГІ́РОК, рка, ч. Невисокий горб; гірка, пагорок. Переїхавши долину, ви знову починаєте підніматись на згірок (Мирний, IV, 1955, 312); Макуха першим зійшов на згірок і пильно подивився в напрямку села (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 514.

Згі́рок, рку, м. Холмикъ. Збігла прудко на згірок. Мир. ХРВ. 7. Ум. Згі́рочок. Веде його на згірочок. МВ. (О. 1862. І. 77).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 138.