ЗГІ́ДЛИВИЙ, а, е. Такий, з яким легко дійти згоди, який легко пристає на пропозиції інших, іде на поступки. Він знов був, як звичайно, чемний, лагідний, згідливий.. чоловік (Фр., 1,1955, 198); // Який характеризується наявністю згоди, поступливості і т. ін. Коли о. Василь Петрів проповідував сьогодні у церкві про потребу згідливого життя між чоловіками і жінками, йому і на думку не приходило, що з цього може вийти (Мак., Вибр., 1956, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 513.