ЗГУ́ЩУВАТИСЯ, ується і ЗГУЩА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЗГУСТИ́ТИСЯ, и́ться, док.

1. Ставати густим, густішим, ніж звичайно (про розчин, рідину і т. ін.). Тумани хитаються, понад селом згущаються (Фр., XI, 1952, 176).

2. перен. Ставати насиченим, інтенсивним (про колір, сутінки, темряву і т. ін.). Вечірні сутінки непомітно згущувались (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 152); Трохи згодом, як туманна темрява почала згущатись, нам стало здаватися, що ми не їдемо, а стиха пливемо човном по густому морі (Вас., II, 1959, 495); Заходив вечір. Згущалася, темніла синява неба (Баш, Надія, 1960, 188); Вечір згустився.

◊ Згу́щується (згуща́ється, згусти́лася) атмосфе́ра над ким, довкола кого — чиєсь становище погіршується, наближається щось неприємне, тяжке. Невже ж він не бачить, не відчуває, що атмосфера довкола нас починає згущуватись і що саме від нього повинно прийти розрядження цієї атмосфери? (Вільде, Сестри.., 1958, 539).

3. Густо розміщуватися або скупчуватися в одному місці. Знижуючи температуру речовини, ми зменшуємо амплітуду власних коливань атомів, даємо їм змогу зблизитись, згуститись (Знання.., 5, 1966, 10); * Образно. Цього дня надзвичайні й несподівані для Борового події збіглися і згустилися так, що він ледве встигав закінчити одне і переключитися на інше (Грим., Незакінч. роман, 1962, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 528.