ЗГУ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до згусти́ти. Картина її майбутнього, змальована ним.. фарбами, дуже згущеними в деяких місцях, в основі своїй правдива (Вільде, Сестри.., 1958, 530).

2. у знач. прикм. Густий, густіший, ніж звичайно. Неля подумала, що їй заважає у роті маса того згущеного вина. Напружившись, вона насилу проковтнула його, але язик не переставав терпнути (Вільде, Сестри.., 1958, 364).

3. у знач. прикм., перен. Насичений, інтенсивний. Бачилось йому, що.. згущена пітьма котиться холодним потоком до його груді, до його серця (Фр., І, 1955, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 527.