ЗГУ́СЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до згу́снути. Тиснява була така, що згуслі під стелею випари капали на людей (Тулуб, Людолови, II, 1957, 259).
2. у знач. прикм., перен. Насичений, інтенсивний. В згуслій темряві чорніли силуети, вони ворушилися й ніби наближались (Ле, Історія радості, 1947, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 527.