ЗГУРТО́ВУВАТИСЯ, уємося, уєтеся, недок., ЗГУРТУВА́ТИСЯ, у́ємося, у́єтеся, док.

1. Збиратися в гурт, разом, докупи. Тут коло пристані згуртувалося багацько люду (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905,187); Розтягнув баян Микола, селищний музика,— згуртувалася довкола вся рідня велика (Уп., Вірші.., 1957, 89).

2. перен. З’єднуватися щільніше, ставати монолітнішим. Крицеві згуртувалися ряди (Сос., І, 1957, 267).

3. перен. Об’єднуватися в одне нерозривне ціле; досягати узгодженості в діях, вчинках. Народи повинні згуртовуватись для спільної відсічі агресивним силам, щоб вчасно спинити їх (Літ. Укр., 12.V 1965, 2); З неволею люди покінчили у 1917 році, але із злиднями по-справжньому покінчили тільки тоді, коли згуртувалися в колгосп (Чаб., Шляхами.., 1961, 47); // розм. Організовуватися, виникати. В кінці 80-х років у Києві згуртувалася громадка письменників, переважно з студентської молоді (Сам., II, 1958, 404).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 527.