ЗГРА́БНИЙ, а, е.

1. Який відзначається пропорційним співвідношенням форм, ліній і т. ін. Вона в білому платті, зграбна, як порцелянова фігурка, на голівці, в тон її ніжному личку, рожевий капелюшок (Гжицький, Вел. надії, 1963, 84); Зграбний чорний жупан туго охоплює його тонкий стан (Тулуб, Людолови, II, 1957, 496); Мала [Зоня] зграбну форму голови, що надавала всій її постаті особливої вишуканості (Вільде, Троянди.., 1961, 91).

2. Фізично вправний, спритний. — Ніжні, зграбнії створіння [ведмежата]. Шкурка, наче квіт рожевий (Л. Укр., IV, 1954, 195); Гриценко поліз униз [із дзвіниці] такий зграбний, безстрашний (Сенч., Опов., 1959, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 522.