ЗГО́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗГО́ЇТИСЯ, зго́їться, док., діал. Загоюватися. [Василь:] Тату!.. Візьміть батога, сполосуйте мене, щоб повік синяки не згоювалися, легше мені буде!.. (Кроп., II, 1958, 179); Не так хутко згоїться, як біда скоїться (Номис, 1864, № 2158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 522.