ЗГО́РДИТИ, джу, диш, док., ким, рідко. Те саме, що згордува́ти. Маркітно стало родичам, що син так згордив ними, що не просив їх з собою, принаймні оглянути свою наречену (Фр., VIII, 1952, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 519.