ЗГО́ЛА́, присл., діал. Цілком, зовсім. Ти згинув, але твоя кров Натхнула до брата любов — І в серце, прибите згола, Відвагу і силу влила (Стар., Вибр., 1959, 32); // В цілому. Він скаже, що згола порядки всі лихії (Сам., І, 1958, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 518.