ЗГОДЯ́, присл., діал. Згодом. Аж дивиться [дідок] згодя — нема вже Вітряків (Гл., Вибр., 1951, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 518.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ЗГОДЯ́, присл., діал. Згодом. Аж дивиться [дідок] згодя — нема вже Вітряків (Гл., Вибр., 1951, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 518.
Згодя́ нар. = Згодом. Дивись згодя: гуляє неборак в Охрімовій куценькій свитці. Гліб. 48.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 139.