ЗГО́ДНО, присудк. сл., рідко. Те саме, що завго́дно 1. — Коли їм не згодно брати трохи присмаженого [жита], то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (Мирний, IV, 1955, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 517.

Зго́дно нар. Выгодно. Згідніше купити у місті, ніж у селі. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 139.