ЗГО́ДЛИВО, розм., рідко. Присл. до зго́дливий. Юра згодливо кивав головою (Багмут, Щасл. день.., 1959, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 517.