ЗГЛЯДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідше ЗГЛЯ́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.

1. розм. Обмінюватися поглядами, ззиратися з ким-небудь. Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе (Котл., І, 1952, 173); Всі засміялись, зглядуючись (Н.-Лев., І, 1956, 194).

2. на кого — що, діал. Дивитися на кого-, що-небудь. Здавалося йому, що всі на нього зглядатимуться і всі його хвалитимуть (Март., Тв., 1954, 192); На молодого хлопця, червоного, спітнілого від швидкої ходи, зглядались люди (Гжицький, У світ.., 1960, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 515.

Згляда́тися, да́юся, єшся, сов. в. згля́нутися, нуся, нешся, гл.

1) Переглядываться, переглянуться. З корчми ідуть, — зглядаються, з бурлаки сміються. Чуб. V. 1013. Навіки зоставсь у моєму серці з тієї годиночки, як зглянулись із ним на цвинтарі. Г. Барв. 67.

2) — на кого. Преимущественно въ сов. в. Смилостивиться, умилосердиться надъ кѣмъ. Бог на його зглянувсь. Ном. № 4926. Зглянься на дитину бідну, друже мій! МВ. ІІ. 149. І Бог зглянувсь на ті сльози і на Україну. Шевч. 366.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 138.