ЗГЛЯДА́ТИ і ЗОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко. Те саме, що погляда́ти. А сказано — жінки, як сороки: Одна на одну зглядали Та й козачку осуджали (Укр.. думи.., 1955, 21); Слобода наша.. на п’яти горах стоїть крейдяних, осаджена високо у давні віки од ворога татарина, щоб нагло не збіг; здалека заглядали з гір, ховалися й рятувались (Вовчок, I, 1955, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 515.

Згляда́ти, да́ю, єш, сов. в. згля́нути, ну, неш, гл. Взглядывать, взглянуть. Зглянь на Христа єдина. Чуб. III. 19. Тільки зглянути на твої очі, той знать, скільки вони сліз вилили. Г. Барв. 280. — о́ком. Охватить взглядомъ. Коло її хати був великий луг, скільки оком зглянуть. Рудч. Ск. І. 145.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 138.