ЗГЛА́ДЖУВАТИСЯ, ується, недок., ЗГЛА́ДИТИСЯ, иться, док.

1. Робитися гладеньким, рівним, розрівнюючись, розправляючись (про нерівності, зморшки і т. ін.). Його ліва рука з тильного боку долоні була тяжко обпечена. Шкіра наросла шкарубкими рубцями, що не згладжувалися ось уже понад двадцять років (Руд., Остання шабля, 1959, 89); Внаслідок великої еластичності хребта ці вигини у дітей в лежачому положенні згладжуються (Шк. гігієна, 1954, 68).

2. перен. Робитися менш помітним, менш відчутним; пом’якшуватися, ослаблятися. Сизий серпанок зоряної ночі покрив сушу й море; контури дерев і будинків згладжувались (Дмит., Наречена, 1959, 14); За осінь та зиму Гриць вигнався вгору, мов молодий дубок, на обличчі з’явилися перші ознаки мужності, з кожним днем згладжувалась дитяча округлість щік (Збан., Ліс. красуня, 1955, 118); — Щоб згладилась моя провина, Він дав за мене свого сина (Фр., XI, 1952, 290).

◊ Згла́дитися з сві́ту (сві́та) — зникнути, пропасти. Чи коли згладиться з світу та кривда нерівна? (Вовчок, І, 1955, 310).

3. тільки недок. Пас. до згла́джувати. В хаті було, як у вінку. Хоч убогість, справді, виглядала тут з усіх кутків, однак вона мовби згладжувалась дбайливою, якоюсь цнотливою чистотою, що лежала на всьому (Гончар, III, 1959, 319).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 514.