ЗГЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗГЛА́ДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Робити гладеньким, рівним, розрівнювати, усуваючи нерівності, розправляючи зморшки і т. ін. Праця радянського народу зрізує і зрівнює гори, прокладає по схилах дороги, згладжує гребені там, де наважувались селитися лише гірські орли (Геол. Укр., 1959, 740); Полірувальники згладжували шви на граніті, зачеканювали бронзові частини (Мист., 2, 1961, 15); * Образно. Інформації згладили зморшки на лобі в Грушевського (Смолич, Мир.., 1958, 91).

2. перен. Робити менш помітним, менш відчутним; пом’якшувати, ослабляти. Спускався з гір присмерк, згладжував обриси величезного промислового селища (Кол., Терен.., 1959, 55); Ось що значить — говорити одверто, не прикрашаючи своєї думки пишними гаслами. Але треба було, хоч би там що, згладити неприємне враження (Тулуб, Людолови, І, 1957, 412); Він намагався бути веселим, щоб трохи згладити гостроту недавньої суперечки (Гур., Наша молодість, 1949, 263).

◊ Згла́джувати (згла́дити) го́стрі кути́ див. го́стрий; Згла́дити з (зо, зі) сві́ту (сві́та) — убити, знищити. Швидко в неї зродилася думка Згладити зо світа хлопця того, Що був свідком її блудодійства (Фр., XI, 1952, 327); Аби убійник найшовся. Той, що її дитину зі світу згладив (Коб., II, 1956, 239).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 514.