ЗГА́РЯТИНА, и, ж., рідко. Те саме, що згар 1. — І страшно і гарно: і полум’я пожежі, і дим, і згарятина, і мелодії арф та бубонів, і гук гармат (Н.-Лев., IV, 1956, 242); Пахло курявою, запиленим полином і ще чимсь незрозумілим, мов легкою згарятиною (Донч., II, 1956, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 509.