Зга́рь, рі, ж.

1) Гарь. Ти хоч би згарь з люльки видовбав. Полт.

2) Пригарь въ водкѣ. Пінної без згарі січ відерок опалила суще коропської. Мкр. Н. 20.

3) Выгорѣвшій лѣсъ. Кози пасуть у згарах — вигорілих лісах. Шух. І. 211.

2) Искры, отлетающія при ковкѣ желѣза. Волч. у. (Лободовск.).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 137.