ЗГА́РБАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Схопити, спіймати. Згарбали злодія у коморі (Сл. Гр.); Близько рябець, ближче; Ще одна хвилина,— Згарба хижак люто, — Пропаде пташина (Граб., І, 1959, 213).
2. розм. Те саме, що зага́рбати. Йому нужди не було до Ївги, аби б худобу згарбати (Кв.-Осн., II, 1956, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 509.