ЗГАД, у, ч., рідко. Те саме, що зга́дка 1. Рідні книги в синьому сап’яні. Тихий згад шумних ліцейських літ, Воркітливий, сивий голос няні,— Та невже це тільки тінь і слід? (Рильський, II, 1960, 110).

На згад — те саме, що На зга́дку (див. зга́дка). І тепер — вікам на згад — Місто, Леніним натхненне, Де родилась влада Рад,— Гордо зветься: Ленінград! (Нех., Ми живемо.., 1960, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 507.

Зга́д, ду, м.

1) Воспоминаніе.

2) Напоминаніе. ні зга́ду, ні спо́гаду. И не вспомнить. Про гроші чоловікові ні згаду, ні спогаду. Грин. II. 144.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 136.