ЗВІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зві́яти 1, 2. І бачить Каїн далі: в млі рожевій Щось зароїлось..— Се люди! Се тисячі людей і міліони [мільйони], Мов пил вітрами звіяний, кружаться (Фр., X, 1954, 381); Розсівайте [сіячі братерства] жменя-жменею Чисто звіяне зерно: Вороги над Руссю-ненею Ізнущаються давно! (Граб.. І, 1959, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 490.