ЗВІРЯ́ЧІСТЬ, чості, ж., рідко. Властивість за знач. звіря́чий 2. Її душа занурилась в мерзоту, жорстокість і звірячість, які принесли до міста окупанти (Ю. Янов., II, 1954, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 487.