ЗВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що скру́чувати. — Нашому поколінню вистачить роботи,— звірчуючи товсту цигарку, мовив Грінчак (Чорн., Визвол. земля, 1959, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 486.

Зві́рчувати, чую, єш, сов. в. вверті́ти, рчу́, ти́ш, гл.

1) Скручивать, скрутить. Усі на його і напали, на смерть звертіли і зім’яли. Котл. Ен.

2) Соединять, соединить двѣ доски, планки и пр., просверливъ дыры и вставивъ въ нихъ соединительные шипы. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 132.