ЗВІ́РЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. зві́рити¹. Про страхіття турецько-татарського рабства розповідають невільники і в своїх думах — «невільничих плачах». Їх переживання, безпосередні звірення почуттів у неволі переплавилися в перлині високохудожньої поезії (Наука.., 3, 1965, 13); Марними були всі його словесні зусилля, й, щоб не зганити відчуття космосу мізерністю словесних звірень, він благально мовчав (Довж., І, 1958, 498).

ЗВІ́РЕННЯ², я, с. Дія за знач. зві́рити².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 484.