ЗВІР’Я́, я́, с., збірн., рідко. Те саме що звіро́та 1. В хащах Кочубеївських лісів водився і вепр, і ведмідь, і всяке інше звір’я (Бурлака, О. Вересай, 1959, 151); У порівн. Наоколо містились, де припало, вовгурянці: хто збудував собі з лободи та з нехворощі халабудку, ..а деякі, неначе звір’я, визирали з печер (Стор., І, 1957, 399).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 486.