ЗВІЗДЯНИ́Й, а́, е́, діал. Зоряний. Мокрі каменюки.. поблискували до звіздяного, безмісячного неба, мов розтоплене скло (Фр., IV, 1950, 419).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 481.

Звіздяни́й, а́, е́ Звѣздный, усѣянный звѣздами. Ум. Звіздяне́нький. Чим небо менше? Всюди рівненьке, всюди рівненьке та звіздяненьке. Гол. II. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 132.