ЗВІДЦІ́ЛЬ, присл. Те саме, що зві́дси 1. От звідціль, з лісів Полісся, Де ліщини та ожини, Потяглися-повилися У життя мої стежини (Дор., Літа.., 1957, 14); Вони з кущів, а я звідціль гранату кину і присяду (Гонч., Вибр., 1959, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 481.