ЗВІДТО́ДІ, присл., рідко. Те саме, що відто́ді. На полюванні одбився од гурту [князь] та й приволік увечері кінь до двору його з проваленою головою.. І звідтоді ото як виїхала княгиня-вдова у столицю, та й по цю пору (Головко, II, 1957, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 481.