ЗВІ́ДТА́М, присл., діал. Звідти. Зразу кулі падали на ратушевий дах та котилися звідтам униз (Фр., VI, 1951, 335); Власт не раз їздив на західне пограниччя на лови і привозив звідтам багато шкір, а деколи і рабів (Оп., Іду.., 1958, 119); Вона зникла за дверима амбара, і звідтам до мене вийшла чарівна дівчина (Досв., Вибр., 1959, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 480.

Звідта́м, зві́дти, зві́дті́ль, звідтіля́, нар. Оттуда. Як я звідтам повертався, послухайте, з ким пізнався. Грин. III. 611. Це все вислухав, що його тітка говорила, та швидче звідти. Рудч. Ск. H. 94. Та не звідтіль місяць сходе, звідкіль ясна зірка. Чуб. V. 675. Син узяв, вив’язав звідтіля невістку, а ув’язав сучку. Рудч. Ск. І. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 131.