ЗВІДСІЛЯ́, присл. Те саме, що зві́дси. — Геть звідсіля! — хрипливим голосом крикнула вона на Настю…— Нема мені куди йти з моєї хати… (Коцюб., І, 1955, 55); Звідсіля ж, скрізь по кручах над Дніпром, у ясну днину, можна було побачити городища інших родів (Скл., Святослав, 1959, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 480.