ЗВІДНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Займатися звідництвом. Вона і лікує, вона і ворожить, і торгує, і сватає, і звідникує, і лихварює, ця довгоноса Кайтмаза (Тулуб, Людолови, II, 1957, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 480.