ЗВІДКІЛЯ́, присл. Те саме, що зві́дки.— Здоров був, куме! Звідкіля Господь несе тебе додому? (Мирний, V, 1955, 283); — Звідкіля він, люди? — спитав Оксен.— Хутірський. Із Яблуневого хутора (Тют., Вир, 1964, 528); — Розкажіть же, онуки, звідкіля ви? (Довж., І, 1958, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 480.