ЗВІДКІ́ЛЬ, присл. Те саме, що зві́дки.— Ти ж, брат мій, здається, бував тут без мене. Так? — Так, — тихо відповів хлопець. А в серці хололо: — Звідкіль він це знає? (Крот., Сини.., 1948, 20); Я й справді ж бо, на крилах мрії ніжної гойдавшись, злітав аж ген туди, звідкіль мені земля була — як на долоні (Тич., II, 1957, 31); В освітлених покоях, звідкіль виїхав Петро Михайлович, .. стало одразу тихо (Н.-Лев., IV, 1956, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 480.