ЗВІДДАЛЯ́, присл., розм. Те саме, що зда́лека. Сміється сонце звіддаля. Цілує землю щирим жаром (Воскр., З перцем!, 1957, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 479.