ЗВІДДАЛЕКИ́, присл., розм. Те саме, що зда́лека. Другий [бетоняр] був звіддалеки — З Волги матінки-ріки (Бичко, Вогнище, 1959, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 479.