ЗВУКОВИ́Й, а́, е́.

1. Який складається із звуків, утворюється звучанням. Присів [Віталик] до приймача, поринув у звуковий хаос ефіру (Гончар, Тронка, 1963, 46); Урочисто грав духовий оркестр. В найскладніших звукових сплавах, у зіткненні мотивів, мідних сурм, голосів, литавр і нових пісень народжувалась народна героїчна симфонія перемоги нового життя на землі (Довж., І, 1958, 93); Навіть не розуміючи слів, ми на основі звукової виразності інтонацій можемо досить вірно схопити настрій того, хто говорить (Худ. чит.., 1955, 93).

2. фіз. Прикм. до звук 2. Звукові коливання, .. що не сприймаються людським вухом, звуться ультразвуковими (Наука.., 11, 1956, 19); Звукові хвилі.

3. Який записує або відтворює звуки. Кінооператори звуковим апаратом зафіксували виступи ударників колгоспу (Ле, Історія радості, 1947, 276); // На якому записано звук. Тут [у журналі «Кругозор»], крім звичних текстових сторінок, ..ви знайдете зброшуровані тонкі диски— пластинки — звукові сторінки (Рад. Укр., 14.11 1964, 1).

4. лінгв. Стос. до звука (у 4 знач.). Фонетичний алфавіт будується за так званим звуковим принципом, тобто кожному звуку (фонемі) певної мови відповідає окрема буква (літерний знак) фонетичного алфавіту (Нариси з діалектології.., 1955, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 500.