ЗВУКОВБИРНИ́Й, а́, е́. Стос. до звуковбирання. Стіни [концертного залу] облицьовані звуковбирними плитами (Веч. Київ, 2. XII 1968, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 500.