ЗВУГЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до звуглі́ти; // у знач. прикм. Щось загуло, затріщало, звуглілий будинок розсипався, як паперова коробка (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 308); А на ранок зі сходу в село заступає піхота, ..у знайоме село, у звуглілі та чорні ворота Коломийченко входить (Голов., Поезії, 1955, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 498.