ЗВОРУ́ШЛИВИЙ, а, е. Який викликає зворушення, глибокі почуття хвилювання, розчуленості і т. ін. Сцена, коли Перебийнога показує Єгоркіну жменю рідної полтавської землі, яку його дід привіз до Америки на вічний спомин,— одна з найбільш зворушливих у фільмі (Рад. Укр., 17.III 1949, 4); Марія зашарілася від такої зворушливої уваги (Кучер, Чорноморці, 1956, 441); // Сповнений зворушення, хвилювання, розчуленості і т. ін. Це була зворушлива й розумна розмова про найважливіше, що визначає конкретно наш патріотизм (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 184); Великий азербайджанський просвітитель Мірза Фаталі Ахундов одгукнувся гарячими й зворушливими словами на смерть Пушкіна (Рильський, III, 1956, 380); У зворушливих листах трудящі гаряче бажали Леніну якнайшвидше видужати на страх ворогам і на радість усім трудящим (Біогр. Леніна, 1955, 207); // Який виражає зворушення. Десь на дні душі ворухнувся і влігся тягар лихої несправедливості: її м’яко притрушують незвичні чари кришталевої ночі і зворушливий, задуманий усміх дівчини (Стельмах, І, 1962, 131); Подивилася [Галя] на лікаря такими зворушливими очима, що навіть кам’яне прес-пап’є на столі заворушилося (Ів., Вел. очі, 1956, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 498.